Крок назустріч ЄС: Чому практика Суду справедливості ЄС важлива для України вже зараз

         Суд справедливості Європейського Союзу - це одна з найважливіших інституцій в ЄС, яка діє з 1952 року і вже понад 70 років формує правовий порядок об’єднаної Європи. Він не лише визначає правильне застосування норм ЄС як на наднаціональному, так і національному рівнях, але і надає тлумачення багатьом правовим актам Європейського Союзу. Якщо говорити простіше, саме тут вирішують, як правильно тлумачити і застосовувати правила, за якими живе ЄС.
                    Очевидно, що після вступу до ЄС юрисдикція Суду справедливості ЄС пошириться і на Україну. Втім, чекати офіційного приєднання не варто - практику Суду доцільно використовувати вже сьогодні. Чому це має значення вже зараз, навіть до набуття членства в ЄС?

                                                        Суд Справедливості ЄС
                Структура Суду Справедливості ЄС: хто за що відповідає?
                Розпочнемо з основ. Суд справедливості ЄС формально складається з двох судів: Загального суду і Суду справедливості. Всі вони знаходяться під одним дахом - в Палаці Суду справедливості в м. Люксембург (Велике Герцогство Люксембург).
                    Власне, Загальний Суд налічує 54 судді (по два від держави-члена). Цей Суд в основному розглядає справи, ініційовані компаніями, організаціями або окремими особами проти рішень, прийнятих інституціями ЄС, особливо в таких сферах як інтелектуальна власність, застосування санкцій за порушення правил конкуренції, антидемпінгові та інші заходи торговельного захисту. Також до юрисдикції Суду належать преюдиціальні запити щодо податкових чи митних питань та захисту прав пасажирів. Він також розглядає спори між співробітниками та установами ЄС та позови про відшкодування збитків, завданих органами ЄС.
            Варто зазначити, що двоє суддів зі складу Суду виконують роль генеральних адвокатів, коли Загальний Суд розглядає преюдиціальні запити. Це - запити від національних судів країн ЄС про те, як правильно розуміти закони Євросоюзу у конкретних справах, тобто, по суті, офіційні “уточнення” від національного суду до Суду справедливості ЄС.
            Натомість, до Суду справедливості входить 27 суддів (по одному представнику від держави-члена) та 11 Генеральних адвокатів. Генеральні адвокати як незалежні правові експерти представляють свої висновки щодо приблизно половини справ. Хоча їхні висновки не є обов’язковими, проте вони мають вплив на остаточне рішення. Юрисдикція Суду справедливості в основному спрямована на тлумачення законодавства ЄС і забезпечення його однакового застосування в усіх державах-членах. Він також розглядає апеляції з питань права від Загального суду.
                                Коротка історія становлення Суду справедливості ЄС
            До створення Європейського Союзу існували три окремі об’єднання: Європейське співтовариство вугілля та сталі, Європейське економічне співтовариство та Європейське співтовариство з атомної енергії. Від самого початку у них був лише один судовий орган - Суд справедливості, який розглядав всі справи.
             Однак зі збільшенням країн у складі ЄС і зростанням обсягу законодавства, у 1989 році було створено Загальний суд (тоді - Суд першої інстанції) - для розв'язання проблеми надмірного навантаження та забезпечення своєчасного розгляду справ. Передусім він займався лише обмеженими (але чисельними) категоріями справ – запитами про судовий перегляд, поданими фізичними та юридичними особами.
                        Як працюють ключові інструменти Суду справедливості ЄС
            У розпорядженні Суду справедливості ЄС є ціла низка інструментів, за допомогою яких він забезпечує дотримання та однакове застосування права Європейського Союзу. Вони дозволяють як інституціям ЄС, так і державам-членам або окремим фізичним та юридичним особам оскаржувати акти, перевіряти дії держав на відповідність законодавству Союзу, а також отримувати офіційне тлумачення норм права.
            Основною функцією Суду справедливості Європейського Союзу є забезпечення дотримання права ЄС при застосуванні Договорів (стаття 19 Договору про Європейський Союз). Зважаючи на це, його юрисдикція є обов’язковою для всіх держав-членів Європейського Союзу.
                Договори про заснування ЄС передбачають кілька ключових інструментів роботи Суду ЄС, за допомогою яких він:
●      здійснює контроль за законністю дій інституцій ЄС (позов про анулювання - ст. 263 Договору про функціонування Європейського Союзу);
●      перевіряє, чи дотримуються держави-члени права ЄС (процедури порушення - ст. 258-260 ДФЄС);
●      надає допомогу національним судам у тлумаченні права ЄС (процедура преюдиціальних рішень - ст. 267 ДФЄС).
                Позов про анулювання дозволяє державам-членам, інституціям ЄС та фізичним і юридичним особам оскаржувати законність правових актів та рішень ЄС. Мета полягає в тому, щоб забезпечити можливість перевірки того,чи автори актів не виходили за межі повноважень, наданих ЄС, і чи дотримувалися відповідних процедур. Суд справедливості може анулювати відповідний акт.
                    Процедура перевірки порушення - це коли Суд на прохання Європейської комісії (або іноді однієї з держав ЄС) перевіряє, чи держави-члени діють відповідно до права ЄС. Найчастіше такі справи виникають, коли держава не встигає імплементувати директиву ЄС у своє законодавство вчасно. Інші типи порушень - прийняття законодавства країною, що порушує Договори про заснування ЄС або копіює положення ЄС, які є прямо застосовними, до національного законодавства.
                    Останніми роками побільшало справ, пов’язаних із порушенням верховенства права в окремих державах-членах. Показово, що справи про порушення можуть призвести до накладення Судом великих грошових штрафів – як одноразових, так і регулярних платежів.
                    Своєю чергою, допомога національним судам у тлумаченні законодавства ЄС  є основним майданчиком для судових процесів у Суді справедливості ЄС. Якщо національний суд має сумніви щодо тлумачення або дійсності права ЄС, він може призупинити розгляд справи та надіслати преюдиційний запит до Суду справедливості ЄС, тобто запитати думку Суду.
                        Водночас, якщо це національний суд останньої інстанції (на прикладі України це буде Верховний Суд), то він зобов’язаний надіслати запит до Люксембургу. Після того, як Суд справедливості ЄС виносить рішення, воно стає обов’язковим, що стосується тлумачення права ЄС для суду, який звернувся. Такий суд повторно відкриває справу та застосовує рішення Суду справедливості ЄС до обставин справи. Наведена процедура дуже популярна - щороку ухвалюються сотні рішень за преюдиціальними запитами.
                                            Чому це важливо для України вже сьогодні?
                    Поки Україна не є державою-членом, вона не підпадає під юрисдикцію Суду справедливості ЄС і не має у його складі суддів чи генеральних адвокатів. Водночас вже на етапі процесу приєднання українському законодавцю та суддям варто враховувати практику цього суду, зокрема щодо преюдиціальних запитів. Вони допомагають зрозуміти тлумачення окремих правових актів ЄС, що може стати у нагоді для формування українського законодавства, впровадження права ЄС та його тлумачення українськими судами. Такий крок можна розглядати як частину загального зобов’язання щодо повного дотримання acquis ЄС ще до вступу.
                Для цього потрібно розпочати заздалегідь підготовку суддів до роботи в нових умовах, адже вони застосовуватимуть національне право і право ЄС, а також взаємодіятимуть із Судом справедливості через преюдиціальні запити. Крім того, державні органи, відповідальні за виконання Дорожньої карти з питань верховенства права, під час впровадження реформ мають враховувати відповідну практику Суду справедливості ЄС, забезпечуючи приведення національного законодавства у відповідність до чинного законодавства ЄС. Тоді день вступу стане не “стартом з нуля”, а логічним продовженням роботи, яку Україна розпочала заздалегідь.